ІНСТИТУТ ІМ. СЕРБСЬКОГО
3606
ІНСТИТУТ ІМ. СЕРБСЬКОГО (Всесоюзний науково-дослідний інститут загальної і судової психіатрії імені професора В.П.Сербського) – центральна державна установа, яка розробляла в СРСР наукові основи соціальної і судової психіатрії та проводила судово-психіатричні експертизи (СПЕ) осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Заснований у 1921 у Москві. Проводив стаціонарні й амбулаторні СПЕ у кримінальних справах, у т.ч. у справах, які велися органами державної безпеки. Висновки СПЕ служили підставою для винесення судовими органами рішення про спрямування заарештованого в спеціальну психіатричну лікарню (СПЛ) з режимом, близьким до тюремного, чи в лікарню загального типу . Інститут здійснював також медичний повторний огляд в’язнів СПЛ і експертизи тих, що захворіли в місцях позбавлення волі.
Із середини 1930-х Інститут став обслуговувати політичні замовлення влади. Формально знаходячись у підпорядкуванні Міністерства охорони здоров’я СРСР, ряд підрозділів інституту фактично були у віданні органів держбезпеки. Стаціонарна СПЕ осіб, які звинувачувалися в «контрреволюційних» («особливо небезпечних державних») злочинах, вироблялася в четвертому відділенні Інституту. Постанови про осудність приймала експертна комісія, яка найчастіше керувалася «рекомендаціями» слідчих органів. Справжній психічний стан підекспертного, як правило, ніяк не впливав на висновки комісії. Починаючи з кінця 1950-х оголошення інакодумців душевнохворими стало важливою складовою радянської каральної політики. Інститут став послідовно обслуговувати цей вид репресій, маскуючи своїми постановами політичний характер переслідувань.
Роль Інституту як знаряддя каральної психіатрії набрала широкого розголосу завдяки зусиллям московських правозахисників – колишніх його «пацієнтів» Петра ГРИГОРЕНКА і Володимира Буковського. Діяльність Інституту стала зазнавати критики з боку міжнародного співтовариства лікарів-психіатрів. Великий матеріал про політичну заанґажованість експертних висновків, зроблених співробітниками Інституту, зуміла надати міжнародній громадськості Робоча комісія з розслідування використання психіатрії в політичних цілях (її членом був харків’янин Анатолій КОРЯҐІН). У 1983 радянські представники під загрозою виключення були змушені вийти зі Всесвітньої психіатричної асоціації. Наприкінці 1980-х контроль органів держбезпеки над Інститутом припинився, як і сама практика використання психіатрії в політичних цілях.
У 1992 Інститут був перейменований у Державний науковий центр соціальної і судової психіатрії імені В.П.Сербського (ДНЦССП). Діяльність Центру продовжує зазнавати критики з боку незалежних психіатрів і правозахисників, насамперед за небажання засудити каральну психіатрію радянського періоду.
Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”
